Про селище міського типу Оратів на Вінниччині по-за межами області мало хто знає. Тим вагоміше виглядає історія успіху вихідця з цього провінційного населеного пункту, що став відомим політиком, який виграв війну. Це надзвичайно цікава й показова історія єврея, який досягнув чудових результатів у політиці та зіграв певну роль у розвитку Ізраїлю як держави, пише сайт vinnytski.info. Обговорімо, як це стало можливим і чого можна навчитись із цієї історії успіху.
Народження і дитинство в Оратові
25 жовтня 1895 року в Оратові (нині – Вінницької області, тоді – Київської губернії) у єврейській сім’ї Йосипа й Дебори Школьників народився на світ хлопчик, якого назвали Лев. Так, це і є герой нашої оповіді – просто пізніше він узяв собі ізраїльське ім’я. До речі, прізвище “Ешколь” у перекладі з івриту означає “гроно”, а взяте воно (як і ім’я) було, очевидно, через співзвучність. Родина Школьників була досить заможна, вона володіла кількома підприємствами, пов’язаними з сільським господарством.
Пізніше Леві Ешколь пригадував своє дитинство в Оратові, зокрема двір із великою кількістю корів і курей. У садибі тоді проживало 3 покоління його родичів, керувала ж сім’єю бабуся, яка була вродливою й розумною жінкою. Якщо запроваджувались нові ідеї, то належали вони саме бабусі нашого героя. Тато ж заробляв на життя тим, що торгував мукою, рогатою худобою й матеріалами з деревини. Але за своєю природою батько був землеробом, і саме проведені в полі дні були для нього найкращими.
Також політичний діяч, народжений в Оратові, у похилому віці згадував височенну траву, безкраї простори і великий цегляний будинок свого рідного селища. Родина Школьників проживала серед євреїв, але в українському оточенні, тому Левко опанував і українську мову, і російську, яка тоді була в нашій місцевості поширеною.
Освіта
Оскільки хлопець був євреєм, то, за традиціями того часу, він пішов до хедера – школи, де навчались однолітки його національності. Також батьки подбали, щоб у Левка були репетитори. Коли йому виповнилось 16, настав час для здобуття додаткової освіти. І майбутній політичний діяч вирішив, що кращим містом для цього буде Вільно, або, як місто називається зараз, Вільнюс. Воно підходило, зокрема тому, що там був величезний відсоток нащадків Ізраїля (Якова). У нинішній столиці Литви він поступив у спеціалізовану гімназію для євреїв.
Саме у Вільно Ешколь знайомиться з ідеями сіоністів, які полягали в тому, щоб євреї, які на той момент не мали власної держави, а мешкали в різних куточках світу, повернулися на історичну Батьківщину – в Обіцяний Богом край. Також вони пропагували ідеї звільнення від дискримінації і гніту та відновлення єдності нації. Ешколь навіть вступив до студентської організації “Цейре Сіон” (у перекладі – “Молодь Сіону”). Ну а наступним кроком був вступ до партії “Ха-по-ель ха-ца-ір”.
Діяльність
У 1914 році, у 19-річному віці, Школьник емігрує до Палестини. Там він одразу включається в боротьбу за створення Ізраїлю, а точніше його відновлення. Був Лев і в Єврейському легіоні британської армії в якості солдата, потім сприяв створенню громадських і політичних організацій, де сам, як правило, займав керівні посади.
Щодо єврейського легіону, то він був заснований для допомоги армії Великої Британії, яка ще за часів Першої світової війни відчувала проблеми в сутичках з турками-османами. Тож британці стали використовувати для боротьби всі доступні ресурси, зокрема і євреїв, що проживали на території тодішньої Палестини. Але легіон утворився фактично з ініціативи самих євреїв, а Ешколь приєднався до його лав у 1918 році. І підрозділ досяг своєї мети – турецьке панування було зупинене військовим шляхом, а Велика Британія отримала від Ліги націй мандат на управління цими землями.
Однак з часом Ешколь покинув Єврейський легіон, аби взяти участь у створенні кібуцу Дганія Бет – сільськогосподарської комуни, яка проіснувала навіть до нашого часу. Знову ж таки, метою діяча була боротьба за те, щоб євреї могли нормально жити й працювати в Обіцяному краї. Ще трохи згодом він разом із ідейними спільниками створив Гістадрут, єврейську профспілку для захисту робітників цієї нації в Палестині. Ну а далі Леві Ешколь сприяв заснуванню Хагану – військової сили, яка мала захищати поселенців від мусульман, налаштованих вороже.
У 1920-ті роки Ешколь часто їздить до Європи. Його метою було здобути зброю для Хагани, а потім він переключається на допомогу литовським євреям у поверненні до землі ізраїльської, Ерец Ізраель. Громадський діяч єврейського походження з Вінниччини потроху стає політиком, об`єднавши дві конкуруючі сили в партію “Мапай”. Аж до кінця 60-х років 20 сторіччя ця, як ми кажемо, фракція мала великий вплив на історію Ізраїля й життя євреїв.
У 1937 році Ешколь став керманичем компанії “Мекорот”, яка займалася водопостачанням в Землю Ізраїль. Єврей з Оратова активно сприяв тому, що представники його нації стали повертатися на свою історичну Батьківщину. Також він добивався того, щоб євреї отримали нормальні умови праці, адже в той час їх практично всюди сильно утискали.
Нарешті у 1948 році Ешколь досяг свого – держава Ізраїль знову почала існувати. Цьому сприяла величезна кількість громадських і політичних організацій та окремих людей, зокрема й наш герой. На той момент Леві Ешколь займався більше оборонною промисловістю й ізраїльською армією. Він очолив Міністерство Оборони Ізраїлю, налагодив зв’язки цієї країни зі США, отримавши від світового лідера потужну військову допомогу.
У 1951 р. Ешколь посів важливе місце в ізраїльському парламенті – Кнесеті. Також він спочатку став Міністром сільського господарства, а трохи згодом – Міністром фінансів. У задачі діяча входило контролювати компенсаційні виплати з боку ФРН.
Прем’єр-міністр Ізраїлю
Прем’єр-міністром Ізраїлю Ешколь став у 1963 році. На цій посаді він перебував до самої смерті від інфаркту у 1969-му. Також він продовжував бути Міністром оборони, налагоджував зв’язки з СРСР і Західною Німеччиною. Найцікавіше те, що він одночасно “дружив” з країнами, які ворогували між собою. Крім того, завдяки Ешколю багато радянських євреїв емігрували до Ізраїлю.
Одним з великих успіхів Ешколя стала перемога в знаменитій Шестиденній війні, яка відбулася в червні 1967 року. Звісно, не один він сприяв військовим звитягам, але, за спогадами Голди Мейр, ізраїльській діяч українського походження робив усе від себе залежне. Так чи інакше, супротивники – 5 арабських країн – були вщент розбиті. Зокрема, майже повністю знищені ВПС Єгипту. Саме після тієї сутички з Ізраїлем на політичній арені стали рахуватися всі.
Переконання і риси
Леві Ешколь як політик займався переважно ізраїльською армією і залученням капіталу в розвиток Ізраїлю. Цей діяч, як відзначають історики й політологи, мав неабиякий талант дипломата. Та це й видно по тому, що він умів домовлятися з іншими потужними країнами. Коли ж говорити про стосунки з політичними опонентами, то навіть з іншими партіями країни він примудрявся знаходити спільну мову. Так, він міг іти на компроміси, коли це було можливо, але коли вимагала ситуація, був досить жорстким або принаймні принциповим.
Ну і не можна не відзначити, що Ешколь був переконаний: євреї можуть мати свою країну і жити в ній, не зазнаючи переслідувань і дискримінації. Його мрії здійснилися, хоча, звісно, досягнення мети не обійшлося без пролиття крові.