Багатство завжди асоціюється з купою грошей, як у Скруджа з мультфільму “Качині історії”. Заможна людина – це особистість, яка не тільки накопичує кошти, а й постійно їх примножує. Далі на vinnytski.info.
Станом на 2020 рік в п’ятірці найбагатших людей України були власники великих промислових і аграрних компаній. Буквально через два роки, в п’ятірці найбагатших українців знаходяться власники ІТ компаній поруч з промисловими гігантами. Бізнес змінюється в залежності від зовнішніх і внутрішніх впливів. Тому найбагатші люди в 2022 році кардинально відрізняються від найбагатших вінничан в ХІХ-ХХ століттях.
Коротка передісторія
Вінниця на рубежі ХІХ-ХХ століть почала стрімкий економічний розвиток. Допомогла місту Києво-Балтська залізниця, яку було збудовано у період з 1866 по 1871 роки. Залізнична колія з’єднала місто з економікою імперії. Залізниця сприяла торгівлі і підняла економічну привабливість міста для багатих людей. Також місто Вінниця стало губернським центром з міською думою і гласними, яких обирали на період чотири роки.
Багаті люди Вінниці
Серед багатих людей у місті були в першу чергу євреї. Перша згадка про іудеїв у Вінниці датується XIV століттям. Під час правління Речі Посполитої на Подільських землях євреї були під захистом короля. Уже при владі Російської імперії євреї зазнавали гонінь. Сільським господарством їм було заборонено займатися, а от бізнесом – ні.
В період з середини XIX початку ХХ століття життя євреїв у Вінниці було різноплановим. Були багаті, середні і бідні. Розкажемо вам про представників найбагатших євреїв тих часів.
Йосиф Бернштейн
Йосиф Бернштейн ставний з європейськими манерами, власник приватного банку на розі сучасних вулиць Соборної та Олександра Соловйова. Обирався міським гласним 30 років підряд. Користувався великою пошаною серед вінничан. Один із найбагатших мешканців міста. І досі можна побачити чотириповерхову споруду, на першому поверсі якої, розміщувалося вмістилище коштів багатих і не дуже вінничан.
Мойсей Флігельтуб
Мойсей Флігельтуб. Відомий підприємець Вінниці тих часів. До переїзду у Вінницю Мойсей з сім’єю мешкав у Вапнярці. Займався не великим бізнесом: скуповував у селян худобу і продавав м’ясо на базарі. Коли зрозумів що такий бізнес для нього малий, то переїхав до брата у Вінницю.
Оселилася сім’я у прибутковому будинку братів Йосі-Зінделя та Переця-Йона Гельблу. На другому поверсі.
Щоб зрозуміти, якою справою він буде займатися, Мойсей вирішував 2 тижні. І нарешті зрозумів – у місті немає магазину в якому б продавали колоніальні товари (товари з британських і французьких колоній: кава, чай, спеції). Товар був дуже дорогим, але користувався попитом.
Бізнес виявився успішним. Магазинчик з колоніальними товарами Мойсей розташував на першому поверсі будинку де проживав з сім’єю. З часом будинок викупив. Мойсей мав велике бажання для розширення на імперського споживача, але була велика перепона – він був євреєм.
Питання вдалося вирішити у 1904 році коли Мойсей Флігельтуб хрестився і отримав ім’я Матвія Заваркіна. Чому саме таке прізвище – Мойсей-Матвій був дуже веселою людиною і хотів таким чином пов’язати і прорекламувати справу, якою займається.
Станом на 1917 рік його родина була однією з найзаможніших у Вінниці. Матвій Заваркін займався меценатством. За його кошт утримувалась єврейська економічна гімназія у місті.
Про успішність його бізнесу говорить факт постачання товарів до імператорського двору у Санкт-Петербурзі. Повідомляє нам ukrinform.ua/
Фроїм-Бер Рейхнер
Депутата міської думи. Рейхнер був доволі заможною людиною. Власник заїжджих дворів, готелів, житлових будинків, шинків та стайні.
Борух Львович
Родина Львовичів була родом із Станіславчика. Заможною родину зробила цукроварня, якою займалося не одне покоління. Прославились вони першим чавунно-ливарним і машинобудівним заводом.
Борух Львович. Фабрикант. Власник чавуноливарного та машинобудівного заводу “Молот”. Перший на Поділлі. В якому у 1880 році було відкрито першу майстерню. Завод виробляв металеві вироби для потреб сільського і міського населення.
Великих доходів завод не давав. Серед продукції, яку виробили на заводі є: сходи будівлі реального училища (нині Торговельно-Економічний університет).
Борух Львович був дуже жадібною людиною. Затримував із сплатою податків, не підтримував єврейських общин.
Серед заможних жителів Вінниці особливе місце потрібно віднести для “Золотого міського голови” і “Креативного архітектора початку ХХ століття”.
Микола Васильович Оводов
Народився Микола Васильович у Воронезькій губернії. Отримав медичну освіту і був направлений до Ямпільської лікарні на роботу. Через рік переведений до Вінниці. Тут він працює консультантом з хірургічних хвороб у психіатричній лікарні і лікарем у реальному училищі.
За досягнуті успіхи у боротьбі з холерою нагороджений орденами Святої Анни ІІІ і ІІ ступенів, а також орденом Святого Станіслава ІІ і ІІІ ступенів.
За великі успіхи у своїх справах Вінницька Міська дума вибрала Оводова на посаду міського голови. Потім неодноразово переобирався. Працював на даній посаді до 1917 року.
Саме за період роботи “Золотого міського голови” Миколи Оводова для Вінниці настала пора великого розвитку. Вінниця з провінційного переросло у європейське місто з електрифікованими вулицями, водогоном, телефонною лінією, мощеними вулицями і величезними інвестиціями заможних мешканців.
Григорій Артинов
Архітектор. Великий друг Миколи Оводова. Саме завдяки спорудам Артинова Вінниця перетворилася у європейське місто.
Народився у Ніжині. До Вінниці приїхав у 1899 році. Отримав посаду першого міського архітектора. З під його руки було побудовано більше 30 будинків і загалом 40 муніципальних проектів. Цифра не остаточна. До найвідоміших проектів Артинова відносяться:
- Жіноча гімназія (гімназія №2);
- Прибуткові доми (будинки, перший поверх яких було призначено для комерції);
- Центральна бібліотека;
- церква Вознесіння Христового (храм на вул. Хмельницьке шосе 5);
- музично – драматичний театр імені Садовського;
- будинок міської думи (торгово-промислова палата);
- проектував міську водогінну мережу, яка мала дві гілки: І – до водонапірної вежі, ІІ – до залізничного вокзалу);
- спроектував першу трамвайну систему;
- готель “Савой”.
Офіцери, лікарі та вчителі
Серед заможних мешканців міста Вінниця початку ХХ століття були також лікарі та відставні офіцери.
Людвіг Малиновський народився у Кам’янці-Подільському. У 1905 році Малиновського було призначено на пост хірурга Вінницької повітової земської лікарні (лікарня імені Пирогова).
В кінці XIX століття до Вінниці почали приїжджати відставні офіцери, поміщики та підприємці.
- М. О. Четков. Відставний офіцер, який працював викладачем фізкультури у реальному училищі.
- Л. А. Длуголецький. Присяжний повірений.
В’ячеслав Федорович Корнєєв
Викладач малювання у Вінницькому реальному училищі. Окремо мав приватну студію і своїх учнів. В 1903 році він нагороджується орденом Св.Станіслава ІІІ ступеня, а в 1906 році – орденом Св.Анни ІІІ ступеня.
Вячеслав Федорович умів заохотити своїх вихованців: дарував придбані за власний кошт альбоми, фарби, книги, організовував виставки кращих учнівських робіт. Здібні і творчі учні долучалися до малювання декорацій для вечорів, вистав.
Коренєв був організатором і головою правління у Вінниці першого споживчого товариства. В 1904 році він задумав відкрити яхт-клуб, кегельбан у садку училища, приватну ковзанку, літню школу плавання. Коренєв став першим директором історико–побутового музею, а для цього він віддав чотири кімнати свого помешкання під музей.
Усі ці заможні люди залишили слід в історії Вінниці і в спогадах очевидців. Судячи з описаного вище можна ствердно сказати, що гроші, в умілих руках творять дива.