Серед усіх професій адвокат – одна з найбільш неоднозначних. Що можна назвати успіхом для цієї спеціалізації юриста? Кількість виграних справ чи все-таки сумлінний підхід і захист закону? Ну а ще більше запитань до адвокатів у тоталітарних режимах на кшталт радянського. Але у Вінницькій області були адвокати, які зберегли честь і гідність, навіть у часи, коли регіон був у складі УРСР. Саме про них далі на vinnytski.info.
Якою була адвокатура в радянський період
Коли говорити про адвокатуру в радянський період, то одразу виникає асоціація з процесом над поетом Василем Стусом, інтереси якого “захищав” славнозвісний Віктор Медведчук. Тоді Василь Семенович заявив, що йому другий прокурор не потрібен і відмовився від послуг (однак прохання не задовольнили). “Тоді часи були такі”, – пояснював через багато років після розпаду СРСР відомий тоді політик і кум Путіна. Подібним чином цей псевдоадвокат поводився й на судових процесах проти поетів Миколи Кунцевича та Юрія Литвина.
Тож у радянський час роль адвоката часто зводилась до того, щоб надати процесу вигляд законності, а не до захисту підлеглого. Проте юрист міг у суді і робити якісь заяви на захист звинуваченого, і сприяти ще жорсткішому покаранню, визнаючи його вину, на що, з професійної точки зору, не мав права. Сам адвокат вирішував, чи бути людиною і професіоналом, чи вислуговуватись перед владою.
З 1918 по 1922 рр. на території сучасної України не було адвокатів, а замість них створювались колегії правозаступників. Але після запровадження НЕПу відбулося відновлення інституту адвокатури – як заявлялося, заради забезпечення приватних прав і інтересів громадян. Тих, хто виконував функції захисників, називали оборонцями.
До 1930 року державна влада значною мірою взяла цей інститут під свій контроль. 1939 року було прийняте “Положення про адвокатуру”, яке зафіксувало, що правозахисна діяльність відбуватиметься під контролем державної влади, а точніше – народного комісаріату юстиції. У той період репресій роль адвоката була суто формальною – усі вироки суду обґрунтовувала особлива нарада, спираючись на зізнання підсудних, отриманих, як правило, під тортурами.
Але ситуація трохи покращилась після прийняття у грудні 1958 року законодавства про судовий устрій. Ще деякі незначні зміни відбулися у 1977 році після затвердження нової Конституції УРСР. Однак інтереси держави в той час ставился вище за інтереси особи.
Історії успішних адвокатів з Вінниччині в УРСР
Історії успішних адвокатів з Вінницької області, про які поговоримо далі, доводять, що ця робота все ж не виключала продуктивної праці на користь суспільства. Просто потрібно було робити щось у межах чинного на той момент законодавства. Як це можливе? Подивімось конкретні приклади (джерело).
Богданова Тамара Арсентіївна
Один із прикладів – Тамара Богданова з с. Заливанщина Калинівського району. Вона народилась у 1926 році, а в 1941-му була евакуйована через війну, закінчивши лише 7 класів середньої школи. Деякий час проживши в РСФСР, Тамара Арсентіївна повернулась у Вінницю у 1957 р. Її мати була юристкою.
У колегію адвокатів Богданову відправили в 1958 р. Вона пройшла 1-річне стажування і стала працювати спочатку консультантом по кодифікації, а потім адвокатом у 1-й ЮК Вінниці. Довгий час Тамара Арсентіївна трудилась у комісії по якості. Президія адвокатського об’єднання багато разів відзначала її скромність і високий рівень дисципліни. Її нагороджували не лише грамотами Президії обласної колегії адвокатури а й цінними подарунками та туристичними путівками – не лише в Чехословаччину і Болгарію, а й у Німеччину. Свої адвокатські обов’язки виконувала чесно і сумлінно, чим заслужила повагу колег, учнів і близьких.
Васюра Степан Никифорович
Степан Васюра відноситься до такого рідкого типу людей, які, обравши життєвий шлях, жодного разу з нього не звернули. Народився він у 1923 році в селі Корделівка Калинівського району. Працював він уже в повоєнний час – спочатку слідчим, потім прокурором, помічником прокурора і зрештою, з 1963 по 1987 рр., – адвокатом.
Його роботу називали активною й бездоганною, також висвітлювали на сторінках центральної преси. І справа не в тому, що він якось особливо старався догодити владі. Радше спостерігачі відзначали позитивний досвід очолюваних Степаном Никифоровичем установ. Приміром, як прокурор він активно залучав громадськість до боротьби з правопорушеннями. Деякий час Васюра був головою Президії Вінницької обласної колегії адвокатів, але після призначення пенсії звільнився. Він став відомий тим, що дуже активно боровся з хабарництвом і протиправними діяннями, а у 2000-му. очолив Раду ветеранів адвокатів Вінницької області, де безоплатно надавав правову допомогу учасникам Другої світової. Запам`ятався доброзичливістю і безкорисливістю.
Воробйов Іван Семенович
Іван Воробйов народився в Курській області, але після війни опинився у Вінницькій. Згаданий вище Степан Васюра відзначав його прямоту й душевність під час ведення справ юридичного характеру. Якийсь час із 1957 року Іван Семенович працював у прокуратурі області, також був він і слідчим. Але з березня 1972-го Воробйова прийнято адвокатом у другу юридичну консультацію Вінниці. А з 1974 р. він очолював комісію по якості обласної колегії адвокатів.
У складний післявоєнний період Іван Семенович був дуже принциповим борцем за справедливість і вельми відвертим, коли обстоював норми закону по кожній справі. Через таку прямоту часто отримував скарги від прокурорів і суддів, які деколи були обурені його прямолінійною різкістю. Та все ж, як видно зі сказаного на початку статті, це скоріше плюс, ніж мінус.
