Чи ви колись мріяли реалізувати себе в мистецтві, наприклад у малюванні? Якщо так, то було б корисно розглянути історії успіху тих, хто чогось досяг у цьому напрямі. Особливо цінним для нас може бути приклад молодої вінницької художниці, яка починала працювати в таких самих умовах, у яких перебуваємо всі ми, не отримавши якогось особливого навчання. Далі на сайті vinnytski.info піде мова про Ірину Шикір, яка стала єдиною українкою, що потрапила на особливу мистецьку резиденцію у Франції, а згодом створила унікальний дизайн готельного номеру в покинутому містечку.
Роль освіти, навчання і стимулу
Напевно, кожен справжній митець погодиться, що для створення мистецького продукту потрібно добре навчатися своїй справі. Однак не кожен може похвалитися навчанням у престижних професійних закладах. Щодо Ірини, то вона не закінчила жодної художньої студії, навіть не провела там жодного дня. Як сама мисткиня розповіла в інтерв’ю Vежі, вона є самоучкою.
У дитинстві пані Шикір любила малювати, але мріяла стати хореографом. Коли батьки побачили в донці художницький хист, то заохочували її піти в художню школу. Та вона пручалась і відмовлялась. Більше хотіла бути дизайнером, але коли вже пішла в університет (до речі, це виш-переселенець, ДонНУ імені Стуса), то зрозуміла, що хоче малювати. Тоді Ірина стала брати замовлення, узявши за мету вдосконалювати інтер`єр. Тобто вона творила прямо на стінах, стараючись створити приємну й затишну атмосферу в приміщеннях. Тож навчання було одразу в практиці!
З часом художниця зрозуміла, що потрібно вдосконалюватись. Вона побачила студентів, які працюють краще за неї, і це стало неабияким стимулом зростати професійно. Почала брати в роботу портрети й пейзажі, урізноманітнивши жанрове портфоліо. Що для цього потрібно? “Береш і малюєш”, – каже Ірина Шикір. Надихали ж художники, які є професіоналами своєї справи. Вони й були її вчителями – просто їхні приклади яскравих робіт змушували вчитися, наслідувати, удосконалюючи свій рівень.
Ірина також поділилась, що береться за різні жанри, не маючи якогось конкретного вподобання. Вона поставила ціль – бути професіоналом у кожному з них.
Як створити картину і знайти власний авторський стиль
Для кожного художника дуже важливим є авторський стиль. Але як його виробити? Де взагалі черпати ідеї? Ірина каже, що виношує їх у своїй голові досить довго. Час для того, щоб сісти й малювати картину на холсті може не знаходитись тривалий час. Але є в цьому й позитивний момент: коли ідея дозріла та сформувалась, художниця сідає й поетапно, крок за кроком, реалізовує задум із повним знанням, що та як робити. Черпати ідеї, каже мисткиня, можна з усього, що нас оточує: картини інших художників, музики, природи. Щось можуть підказати люди, які є навколо нас.
Якщо ж говорити про авторський стиль, то його пошук, на думку пані Шикір, виглядає так: потрібно пробувати різні техніки й матеріали, а потім спостерігати, що вдається краще. Далі треба просто “бити в одну точку” – і з роками авторський почерк стане впізнаваним.
Матеріали, інструменти, умови
Ірина Шикір любить малювати аквареллю. Однак вона зазначає, що спочатку з цим матеріалом працювати не виходило – спроби завершувались невдачами, були навіть думки перестати його використовувати. Проте проходив час, прийшла впевненість і з`явилось відчуття, що акварель якраз найбільше підходить для роботи.
Щодо інструментів, то Іра звикла працювати пензликом і акрилом, однак у Франції виникла можливість навчитися малювати балончиком. Вона ділиться, що в нас такий спосіб створення малюнків на стінах називають вандалізмом, а в Західній Європі інший погляд. Там вважається, що малювати картини балончиком – це і круто, і професійно, і швидко. Тому так працюють майже всі.
Умови для роботи митця можуть бути різними, єдиного варіанту немає. Але Ірині Шикір подобається, коли вони комфортні. Коли тепло, коли звучить улюблена музика. А щодо жанру пісень або мелодій – усе залежить від настрою.
Історія поїздки у Францію і замовлення розмалювати готельну кімнату
Якось в Ірини стався свого роду щасливий випадок. Вона поїхала подивитись на Францію в невеличке закинуте містечко – Street Art City. Там уже ніхто не жив, але на площі близько 10 га залишились тисячі квадратних метрів стін і фасадів. Це місто викупила одна італійська сім’я, і вона вирішила, що всі ці голі стіни можна розмалювати. Також апенінські митці створили проєкт “Готель 128”, де є 128 окремих кімнат, які розмальовували художники з різних країн.
Ірина отримала запрошення від Сильвії, жінки з цієї сім’ї, попрацювати там і стала першою українкою серед митців, які зробили творчий внесок у проєкт. Причиною запрошення стало те, що італійську сім`ю зацікавили її роботи. Вінницька художниця вибрала сумну тему: діти, хворі на онкологію, а також матері, що втратили своїх дітей. Але замовників це зовсім не турбувало – ментальність інша. Вони дали абсолютну свободу: бери і працюй. На виконання роботи пішло три дні, але малювати довелось із ранку до пізньої ночі.
Користь від закордонного досвіду
Саме тут нашій героїні вдалося освоїти роботу балончиком, хоча вона використовувала також і пензлики та акрил, тобто техніка була змішаною. Але за кордоном Ірина побачила ще один важливий момент, який збагатив її творчість: співпраця з іншими художниками які все підказують, діляться своїми думками. Наша землячка мріє, щоб у Вінниці теж були такі місця, які сприяють розвитку митців. Приміром, щоб можна було працювати в якійсь галереї, а люди могли приходити й дивитись, як ти малюєш.
Труднощі на шляху і їх подолання
При виконанні робіт Ірині було непросто з огляду на те, що це чужа країна і незнайома культура. Перший складний момент – мовний бар’єр, бо навіть з урахуванням вивчення французької в минулому про повне порозуміння не доводилось і мріяти. Друге – це дуже високий рівень мистецтва на Заході – в Україні, на жаль, його розвиток ще не дотягує. Потрібно було перевершити себе, щоб виконати задачу.
Проте були й плюси. Матеріал надавався безкоштовно. Також допомогло, що атмосфера серед художників різних націй була дружня, наче в сім’ї. Там були американці, іспанці, китайці, італійці – і всі спілкувалися на одній хвилі: то англійською, то жестами, то ще якось. Вони навіть вечеряли разом.
Досвід, який допоміг
Ще до Франції Ірина Шикір здобула певний досвід у роботі такого напрямку, розповіла вона в гостях на телеканалі “Суспільне Вінниця”. Майстриня працювала з інтер’єром у приватних будинках, а також у Донецькому національному університеті імені Стуса. У виші роботу художниці можна спостерігати на третьому поверсі. Створювала свої картини вона з нагоди наукового конкурсу.
Також одного разу до цього вінницька майстриня отримала замовлення від парижанки. Жінка захотіла, щоб Ірина розмалювала їй стіну у квартирі. Пані Шикір погодилась і таким чином із користю провела у Франції вікенд.
Секрети успіху митця
І наостанок – важливі секрети успіху від Ірини Шикір:
- Потрібно нормально ставитись до критики. Також добре, коли митець може розкритикувати сам себе. Коли хтось не розуміє, висловлює зауваження, це неприємно, але може стати поштовхом для розвитку.
- Дуже важливо, щоб робота приносила задоволення. В ідеалі потрібно жити нею.
- Не можна зупинятися на досягнутому.